приручити
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From при- (pry-) + рука́ f (ruká, “hand”) + -и́ти (-ýty). Compare Russian приручи́ть (priručítʹ), Belarusian прыручы́ць (pryručýcʹ).
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
приручи́ти • (pryručýty) pf (imperfective прируча́ти)
- to tame
- to domesticate
Conjugation[edit]
Conjugation of приручи́ти, приручи́ть (class 4c, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | приручи́ти, приручи́ть pryručýty, pryručýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | приру́чений pryrúčenyj impersonal: приру́чено pryrúčeno |
| adverbial | — | приручи́вши pryručývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | приручу́ pryručú |
| 2nd singular ти |
— | приру́чиш pryrúčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | приру́чить pryrúčytʹ |
| 1st plural ми |
— | приру́чим, приру́чимо pryrúčym, pryrúčymo |
| 2nd plural ви |
— | приру́чите pryrúčyte |
| 3rd plural вони |
— | приру́чать pryrúčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | приручі́м, приручі́мо pryručím, pryručímo |
| second-person | приручи́ pryručý |
приручі́ть pryručítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
приручи́в pryručýv |
приручи́ли pryručýly |
| feminine я / ти / вона |
приручи́ла pryručýla | |
| neuter воно |
приручи́ло pryručýlo | |
Derived terms[edit]
- приру́чений (pryrúčenyj)
- приру́чення n (pryrúčennja)
Related terms[edit]
- ручни́й (ručnýj)
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “приручити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “приручити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “приручити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “приручити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)